Вроді класна штука.Ти багато чо вставляєш,а потім тебе вписують у "міні чаті" це типу у вас міні колонка новин?Чо нас так мало?!Я повторяюсь певно,але це так.Сайт класний,а людей мало!Мені надоїло ще те що є така парочка зареєстрованих які ніхера не роблять!!!Лише блимають тас від часу!!!Я знаю це право кожного,робити або не робити щось.Але чи ви немаєте цікавих статей,повідомлень в форумі і запитань?!Хоч би щось вписали,а то лише кількостю,а працюють лише пару.Ось ті які мені подобається,як користувачі:oli,Life,ylik і roksolana.Бачете їх на одні ріці перерахувати можна!!!є двоє ше чи троє які просто щось час від часу вставляють.А оешта що?!
З варіантів відповідей найбільше(50%),а це шестеро проголосувало за варіант відповіді "кохана людина".
Двоє проголосувало за "всього потроху",а це 16%.
Одна людина проголосувала за"сімя і діти"-це 8%.Так само проголосували за такі варіанти.як "Карєра і гроші","Я сам(а)" і за "в мому житті немає нічого цінного".
Жоден не проголосував за "мої друзі і знайомі".
з опитування видно,що для наших користувачів голове,це кохання,а потім вже решта.І це чудово!!!
Яеарещі лочекався цього дня!!!Гуд бай май школа!!!Я випустився!!!ХУ-ХУ!!!Хто ше?Як ви святкували?Бо ми як завжди...)))Нажерлися і набухалися!!!!Хочев вечером ще!)))Я такий радий,жах!Прощай драна школа!!!Все я студент!!!Є!!!Хочу відірватись на повну!Що скажете!?;)Хто зі мною!?
Ця повість починається з кінця. І закінчується тим, що вже бувало. Тихий жаль й бажання навмання: не жити там, де все це бувало. Цей потяг їде вдаль. І вона несе жаль, газетою спиняє сльози. І питання: Коли ж минуть ці грози? Не має відповіді, лиш біль... І він заходить. Серце б’ється. Ну, коли ж це все минеться? І квітів радість і буяння, приносить їй і послання. Ці двоє люблять досі ще. Ці двоє не побачаться більше. Їх розлучить вічна смерть, та бажання не зачепить. Погляд її пронизаний біллю, його ж – надією й печаллю... Коли зустранемся? – вирвалось умить. У відповідь: В наступному житті. Навіщо ці старання вбити!? Навіщо їм далі жити!? Постріл з дула пістолета відомого криміналі тета, Став їй за знак. Й не спиняючи сльози, без надій, що живий досі, П’є отруту У цю скруту. А потяг їде далі, без її печалі. І хлопця смерть чекає, ... Читати далі »
Дима Билан победил в конкурсе "Евровидение" 24 мая состоялся финал музыкального конкурса "Евровидение-2008". От России в нем принимал участие Дима Билан - он исполнял композицию Believe. В его номере также участвовали Евгений Плющенко и скрипач Эдвин Мартон. В итоге впервые за всю историю конкурса нашей стране удалось одержать победу, заняв первое место. По итогам голосования наша команда набрала 272 баллов. 12 баллов нашей стране дали Украина, Эстония, Израиль, Армения, Латвия, Сербия, Белоруссия и Литва.
Победа Димы Билана означает, что в следующем году "Евровидение" пройдет в России. Сам Дима уже прилетел в Москву 25 мая, где его встречали поклонники. Впрочем, прилетел он ненадолго, так как согласно правилам конкурса, теперь ему предстоит турне по странам Европы
Ви мабуть замітили,що коли Ви реєструєтесь то Ваш ранг-"одноклітинний організм".Для того,щоб піднятись вище по розвитку еволюції Ви маєте:
1)Просто чекати поки за Вас проголосують не мало користувачів,щоб набрати відсотки...
2)Або брати активну участь у житті сайту!Відповідати на питання форуму,або ставити їх.Вставляти нові фото або картинки.Завітати у щоденник і лишати коментарі.
Ось перелік того що маєте зробити,щоб піднятись в
... Читати далі »
Емо (скор. від «емоційний») сповідують подібну любов до чорного кольору, що не є дивним, оскільки емо та готи мають спільних предків – чорних панків («панк» – від англ. «punk» – безсмак, нісенітниця, гнилля). В колах «звичайних» панків чорні виділялися прихильністю до цього кольору в одязі та зачісці. Характерною ознакою емо, крім чорного одягу з атрибутикою смерті – малюнками кісток, черепів, кажанів, крім пірсингу на обличчі, наприклад у вигляді кликів під нижньою губою, є обов'язковою присутність в гардеробі чого-небудь рожевого, що показує високу чутливість. Такі собі діти Тьми з плюшевими іграшками.
Головний сенс існування емо вбачають в емоційних переживаннях. І чим вони сильніші, тим краще. Причому позитивні або негативні не має значення. Депресією справжній емо насолоджується не менше, ніж радістю, тільки з тією різницею, що радість звичайно явище не довговічне, а депресію можна продовжити надовго. Готи в основній своїй масі вважають за краще відчувати життя через негативні
... Читати далі »
Готами сьогодні називають себе представники «готичної» субкультури. Чіткого визначення Готики не існує, але якщо звернутися до асоціативного ряду, то її можна визначити як нудьгу за темним середньовіччям, коли в підвалах проводилися чорні меси, в соборах засідала свята інквізиція, на головних і не дуже площах спалювали гностиків, а нічними вулицями розгулювали чаклуни та вампіри. Принаймні, так виглядає історія з точки зору готів. Їх завжди можна легко впізнати за чорним одягом, вибіленим пудрою обличчям і чорною косметикою, якою для надання собі найбільшої схожості із живими мерцями однаково користуються представники обох статей.
Панки - остання за часом появи крупна субкультура робочої молоді. Серед панків дуже високий відсоток безробітних, а також найбільш некваліфікованих і низькооплачуваних шарів. Поява панк-стіля - закономірна реакція частини молоді, що опинилася в критичному положенні. Хай сучасний молодий безробітний не випробовує найбільш важких матеріальних позбавлень, але психологічні наслідки безробіття дуже серйозні.
Панк-стиль багато в чому продовжив і підсилив тенденції, що виявилися вже у рокерів і бритоголових. Низький загальноосвітній і культурний рівень, традиційні маськулінниє стереотипи, тісно пов'язані з агресивним самоствердженням, проте, окрім цього, панк-стиль багато в чому будується саме як опозиція традиційним моральним цінностям. Основний зміст панк-стіля - виклик, провокація, "шок-еффекти". Спочатку з цією метою використовувався зовнішній вигляд - незвичайні зачіски і забарвлення волосся, разностілье в одязі і демонстративна поведінка. З часом були знайдені і сильніші прийоми
... Читати далі »
Хіпі не помирають — вони просто перестають дзеленчати. Але досі, як і колись, упізнають одне одного в натовпі й досі незгодні зі споживацтвом, сірістю та безглуздям цього світу. Як же вони живуть? А дуже просто: відпрацював своє — і біжи на вулицю, повз пропахлі бензином автостоянки, повз прошиті ненавистю черги, повз різнокольорові натовпи «майданів» за околицю міста. Подалі від «картонного Вавилона» з його кризами, страйками, виборами й вершенням доль націй. Річкам і лісам однаково, хто наступний підніме ціни на газ...
